Фальцування

Технологічний процес згинання, складання в певному порядку, послідовності друкованого паперового аркуша. Робиться на спеціальних машинах на матеріалі щільністю до 200 г/м².

Варіанти фальцювання

За числом згинів фальцювання буває одно-, дво-, три- та чотиризгинним (відповідно утворюються зошити в 4, 8, 16 чи 32 сторінки).

За взаємним розташуванням послідовних згинів — паралельне (кожен наступний згин паралельний попередньому), перпендикулярне (кожен наступний згин перпендикулярний попередньому) та комбінованою (частково паралельні згини, частково перпендикулярні).

Двозгинне перпендикулярне фальцювання використовується при друку на папері товщиною понад 120 мкм.

При друку на листових машинах зазвичай використовують тризгинне перпендикулярне фальцювання. Його використовують при друку на папері товщиною 90—120 мкм. Таке фальцювання виходить якісним, якщо лінія останнього згину збігається з машинним напрямом волокон паперу.

Чотиризгинне фальцювання більш економне, оскільки вполовину зменшує обсяг фальцювання, комплектування та шиття і виключає розрізання листів при 1/16, але при цьому можливі зморшки на внутрішніх листах зошитів та нещільне прилягання корінцевих згинів, чому, однак, можна запобігти просіканням (перфорациєю) згину в головці. Його використовують для паперу товщиною до 90 мкм.